Як правильно оформити реферат?


Бесплатная юридическая консультация:

Будь хороша робота передбачає правильну форму втілення. Якщо ви хочете, щоб ваш реферат був оцінений по достоїнству, то потрібно приділити увагу не тільки його змістом. Правильно написаний реферат, перш за все, зручний.

Оглавление:

Така робота залишить дуже гарне враження, яке за законами людської психіки, буде перенесено на вашу особистість. Іншими словами, якщо людина зробила реферат правильно і добре, то, напевно, він сам по собі правильний і хороший. Ось як це працює. Виходячи з вище сказаного, сьогодні, ми звернемося з вами, дорогий читачу, до того, як правильно оформити ваш реферат, щоб він говорив про вас, як про відповідальне і грамотному людині. Отже:

Як правильно оформити реферат?

Перш за все, не можна не відзначити, що існує єдиний державний стандарт, за яким потрібно оформляти роботу. Давайте розглянемо основні його пункти.

Реферат — це невелике усне повідомлення, яке викладено у письмовій формі. Що мається на увазі під «викладом»? У разі написання реферату ми говоримо про те, що його автор викладає зміст будь-якої наукової роботи або прочитаної книги. Реферат — це робота теоретичного характеру. Реферат призначений для демонстрації знань студента чи учня і рівня володіння ним аналізу наукової та методичної літератури.


Бесплатная юридическая консультация:

Тема для реферату

Тема для реферату вибирається учителем і учнем разом, щоб правильно зробити реферат. Тема повинна бути цікавою для учня. Для реферату зазвичай рекомендують використовувати 4-5 джерел літератури. Часто, викладачі пропонують студентам список тем, які можна вибрати для реферату.

Етапи роботи над рефератом

Рекомендують такі етапи роботи:

  • Визначте і виділіть проблему, яка стоїть в даній темі.
  • Вивчіть поставлену проблему, використовуючи першоджерела.
  • Проведіть огляд вибраної для читання літератури.
  • Викладіть матеріал дотримуючись власну логіку.

    Оформіть свій реферат з наступним принципам, щоб він був правильним:

    Правильне оформлення реферату

  • Розмір шрифтупунктів.
  • Шрифт — Times New Roman (звичайний).
  • Міжрядковий інтервал — 1,5-2.
  • Розмір лівого поля — 30мм
  • Розмір правого поля — 10мм
  • Розмір верхнього і нижнього полів — 20мм

    Не ставте крапку в кінці заголовка. Всі заголовки прийнято виділяти жирним шрифтом. Заголовок першого рівня — 16 шрифт. Заголовок другого рівня — 14 шрифт. І заголовок третього рівня — 14 шрифт, курсив.

    Відстань між кінцівкою глави або параграфа і наступним заголовком становить три інтервалу. Після завершення роботи необхідно скласти автоматичне зміст, так як це заощадить ваш час і буде відповідати вимогам до оформлення реферату. Щоб зробити автоматичне зміст, необхідно проставити всі голови у вашій роботі, як заголовки різного рівня. Це правильне оформлення реферату.

    Текст друкують на одному боці сторінки. Посилання, примітки позначають або в самому тексті, або внизу сторінки. Для оформлення посилань можна використовувати стандартні засоби Microsoft Word.

    Всі сторінки без винятку повинні бути пронумеровані. У тому числі і титульний лист. Цифри, що позначають сторінки, прийнято ставити вгорі і по центру сторінки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Пам’ятайте, що кожен новий розділ потрібно починати з нової сторінки.

    Це основні правила правильного створення та оформлення реферату. Потрібно використовувати ці рекомендації, якщо ви хочете досягти успіху в справі написання хорошої роботи. Головне в рефераті — це тема. Постарайтеся вибрати ту тему, яка вам дійсно до душі.

    Источник: http://a-yak.com/yak-pravilno-oformiti-referat/

    Блог Студланса о студлансе!

    Курсовые / рефераты / решение задач

    Доступные цены! Сроки от 1 дня!

    Оформление реферата – как всё сделать правильно?

    Бывает, что студент приносит преподавателю прекрасный, глубокий, отлично раскрывающий тему реферат, а препод заворачивает работу из-за неправильного оформления. Особенно обидно получить такой сюрприз перед самым зачётом или экзаменом, на который без засчитанного реферата не допускают. Так что оформление реферата – это не мелочь.

    Впрочем, в правилах оформления реферата нет ничего сложного. Проблемы обычно возникают у первокурсников, которые просто пока ещё не знают, как правильно оформить реферат (потому, что поленились это выяснить до сдачи). Но эта статья поможет тем, кто не взял на кафедре методичку и задумался об оформлении в ночь перед сдачей работы – согласитесь, распространённая ситуация!

    Иногда палево с правильным оформлением реферата случается у новичков-студлансеров. Решив подработать, начинающий студлансер полагает, что достаточно просто написать работу, и очень расстраивается, когда заказчик со скандалом требует доработок: оформление не по стандарту. Так что и студлансерам эта статья, нам кажется, тоже пригодится.

    Общие правила оформления рефератов

    Существует несколько видов рефератов , но в данном случае мы подразумеваем формат учебной работы. Это работа, которую можно назвать уменьшенным, более простым вариантом курсовой. Поэтому учебный реферат оформляется в целом так же, как курсовые и дипломы.

    Во многих вузах и тем более в школах к оформлению рефератов подходят менее строго, допуская небольшие отступления от строгого стандарта ГОСТа. На некоторых факультетах есть свои правила, касающиеся оформления работ, особенно титульных листов (так что, помимо изучения общих правил, описанных ниже, рекомендуем всё-таки взять на кафедре методичку; иногда особые требования изобретаются преподавателями именно для того, чтобы проверить – читали ли вы эту методичку или нет?).

    Но в целом достаточно соблюдения основных правил, касающихся выбора шрифта, проставления сносок, нумерации, оформления содержания, списка литературы, титульного листа.

    Лучше всего, если вы изучите правила оформления реферата по ГОСТу, которые соответствуют стандартам оформления более серьёзных научно-исследовательских работ. Даже если преподаватель не из придир, лишними эти навыки не будут. А если вам попадётся «бюрократ» из нашей классификации научных руководителей, то оформление реферата по ГОСТу будет важнее содержания!

    Как правильно оформить реферат?

    1. Используйте шрифт Times New Roman. В ГОСТе это не прописано, но практика уже установившаяся.
    1. Традиционно используется кегль 14-й, иногда 12-й. Этот момент лучше уточнить у преподавателя. Как правило, для учебных работ выбирается 14-й, но если объём реферата большой, есть смысл выбрать кегль чуть меньше. А вот больший – нельзя, так как преподаватель сразу поймёт, что вы визуально раздуваете объём.
    1. Межстрочный интервал – полуторный. Больший интервал, опять же, говорит о попытке смухлевать с объёмом.
    1. Ориентация листа – книжная. Альбомная иногда допускается при оформлении приложений (например, широких таблиц).
    1. Поля: 1,5 см для верхнего, 3 см для нижнего, 1,5 см для правого и 2,5 см для левого (1 см – запас для подшивки листов). Увеличение полей иногда используется студентами для увеличения числа листов, но эта практика может привести к неприятностям, особенно если вы совсем обнаглели и выставили в настройках 3 – 3 – 3 – 4.
    1. Листы форма А4, плотность – стандартная для распечатки принтером, цвет белый.
    1. Текст печатается только на одной стороне листа. Оборотная должна остаться чистой. Кстати, распространённая ошибка среди новичков, часто пишущих с обеих сторон, как в тетрадке.
    1. Нумерация (арабскими цифрами) проставляется с третьего листа (с введения). 1-й и 2-й листы (титульный и содержание), согласно ГОСТу, не нумеруются, но учитываются в подсчёте. Проще говоря, на первых двух листах внизу цифр нет, на листе с введение – уже ставится «3». Приложения не нумеруются.
    1. Титульный лист состоит из следующих частей:

    — Шапка с полным наименованием учебного заведения (вуза, колледжа, школы и т. д.), названием факультета и кафедры, а также и фразой «Министерство образования и науки Российской Федерации» (её при оформлении титульного листа реферата иногда исключают). Форматирование – по центру.

    — Надпись «РЕФЕРАТ» с названием работы и указанием дисциплины. Форматирование по центру. Иногда название указывается просто, без кавычек, иногда вписывается в формулу … на тему «Ν»… (то же самое с указанием дисциплины; конкретные требования уточняйте на кафедре). Форматирование по центру, расположение – примерно посередине листа (или чуть-чуть выше).

    — Данные об авторе (ФИО, курс, иногда группа или отделение) и научном руководителе (ФИО, должность, научная степень – или в формате «д. и. н.», «к. м. н.», или развёрнуто, уточняйте в методичке). Этот блок располагается на 7 – 9 интервалов ниже предыдущего. Обратите внимание на то, что блок располагается справа, но первые буквы строк выстроены в одну линию – добиться такого расположения можно, используя клавишу Tab.

    — Заключительный блок с информацией о городе, в котором находится учебное заведение, и годе написания работы. Располагается в самом низу листа, форматирование по центру.

    Основной кегль при оформлении титульного листа – 14, но слово «РЕФЕРАТ» и название темы обычно набираются более крупным.

    Образец оформления титульного листа для реферата:

    1. Содержание располагается на 2-м листе и включает в себя наименования всех частей (введения, глав и параграфов основной части, заключения, списка литературы (иногда с выделением списка источников), приложений).

    Для каждого из элементов, кроме приложений, указывается номер страницы. Приложения не нумеруются, так как могут представлять собой не только листы, но и папки с материалами, диски и т. д.

    В верхней части листа пишется: «СОДЕРЖАНИЕ» (без кавычек, верхним регистром). Далее следует информация об элементах работы с форматированием по левому краю, но страницы указываются напротив, с форматированием по левому (используйте клавишу TAB).

    Образец оформления содержания:

    1. Начинает работу введение. Как правило, все учебные рефераты содержат эту часть, аналогичной курсовым и дипломам.
    1. Основная часть реферата делится (за редкими исключениями) на главы. Иногда внутри глав выделяются параграфы (или пункты).
    1. Главы начинаются с нового листа. Иногда с нового листа начинаются и параграфы (этот момент уточните в методичке).

    Негласное правило: завершающая часть главы должна занимать не менее четверти листа. У хитрых студентов, раздувающих объём, концы глав «висят» несколькими строчками на почти чистом листе, что вызывает сильное раздражение у преподавателей: они чувствуют, что их, как бы так выразиться… считают дураками.

    1. Заключение также начинается на отдельном листе.
    1. Заголовки структурных элементов реферата (введения, заключения, списка литературы, наименования глав) оформляются единообразно. Форматирование – по центру. Обычно – верхним регистром. Возможно дополнительное использование болда (жирного).

    Не допускается оформление названия одного элемента верхним регистром, другого – нижним.

    Исключение: Параграфы и пункты, если они не начинаются на отдельных листах, могут оформляться нижним регистром и болдом при оформлении названий глав верхним регистром. В этом случае они считаются составной частью глав. Этот нюанс лучше уточнить у преподавателя.

    1. Названия глав, параграфов, пунктов и других элементов работы пишется БЕЗ КАВЫЧЕК.
    1. Внимание! После названий глав, слов «Введение», «Заключение», «Приложение» и фразы «Список литературы» ТОЧКА НЕ СТАВИТСЯ! НЕ СТАВИТСЯ. НЕ СТАВИТСЯ. Очень частая ошибка. Доводит преподавателей до истерики
    1. Список литературы оформляется на отдельном листе. В рефератах число использованных материалов невелико, поэтому группы в списке литературы, как правило, не выделяются (впрочем, это зависит от требований кафедры и научного руководителя). Но если в списке литературы есть источники, а не только научные исследования, выделение групп необходимо. Это актуально для историков, юристов, философов и ещё нескольких специальностей.
    1. Список литературы выстраивается по алфавиту. Работы на иностранных языках, если таковые имеются, учебных работах обычно следуют после русскоязычных.
    1. Оформление списка использованной литературы – согласно ГОСТу, то есть согласно правилам библиографического оформления источников.

    Допускается два варианта оформления: с тире между областями библиографического описания и без него. Число страниц в работе может опускаться.

    Образец оформления библиографии:

    Иванов И. И. Межгалактические гипердвигатели. – М.: Политех, 2010. – 421 с.

    Иванов И. И. Межгалактические гипердвигатели. М.: Политех, 2010.

    Внимание: инициалы отделяются друг от друга не только точками, но и пробелами.

    1. Ссылки – требование опциональное. Часть рефератов (например, школьные) пишется без простановки ссылок. Если ссылки нужны, они оформляются по стандартным правилам. Обычно – на отдельном листе, после списка литературы. Иногда – постранично (в этом случае рекомендуется сплошная нумерация ссылок). Как оформлять ссылки – в конце работы или постранично, уточняйте у преподавателя.

    В ссылках указывается название работы (в соответствии с правилами оформления библиографии), страница, с которой взята информация. Если страниц несколько, они указываются через тире:

    Иванов И. И. Межгалактические гипердвигатели. М.: Политех, 2010. С. 35 – 37.

    Если вы дважды или и более раз ссылаетесь на один источник, используется следующая формула:

    Иванов И. И. Указ. соч. С. 35 – 37.

    Если ссылаетесь на этот источник дважды или несколько раз подряд, пишется просто:

    1. Приложение завершает работу. Его страницы не нумеруются. Если приложений несколько, они нумеруются латинскими цифрами: I, II, III и т. д.
    1. Листы готового реферата скрепляются спиралью или же пробиваются дыроколом и вкладываются в папку с прозрачным верхним листом.
    • shares
    • Facebook
    • Twitter
    • ВКонтакте
    • Mail.ru

    Post Navigation

    Как сдать академическую разницу

    Как заказать курсовую у студлансера, чтобы получить отличный результат

    Похожие публикации:

    Как студенту начать свое дело?

    Как подготовиться к экзамену: Стратегия марафонца

    Кто хорошо спит – тот хорошо работает

    Добавить комментарий

    1 комментарий

    Рубрики

    Свежие записи

    Студланс – это кусочек рунета, где спокойно и комфортно чувствуют себя и авторы, и заказчики. Безопасность, конфиденциальность и удобный функционал – в вашем распоряжении. У нас студлансеры зарабатывают деньги, а заказчики получают отличные работы!

    Источник: http://studlance.ru/blog/oformlenie-referata-kak-vsyo-sdelat-pravilno

    / История Украины / Вимоги до оформлення реферату

    ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РЕФЕРАТУ

    Крім теоретичних знань вступник до аспірантури повинен вміти застосовувати отримані знання у наукових дослідженнях фундаментального та прикладного характеру з використанням сучасних інформаційних технологій. Реферат з обраної наукової спеціальності разом із відгуком передбачуваного наукового керівника вступник повинен подати разом з іншими документами до аспірантури. При написанні реферату необхідно дотримуватись вимог Державного стандарту України ДСТУ[1].

    чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу;

    стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення;

    конкретність викладення результатів дослідження;

    обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.

    У рефераті повинні бути відображеними:

    актуальність тематики та відповідність до сучасного стану науки, техніки і питань виробництва;

    обґрунтування вибраного направлення досліджень, методів розв’язку задачі та їх порівняльні оцінки;

    аналіз та узагальнення існуючих результатів;

    розробка загальної методики проведення досліджень;

    характер і зміст виконаних теоретичних досліджень та розрахунків, методи досліджень;

    обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень, принцип дії розроблених програм, характеристики цих програм, оцінка похибок розрахунків, отримані експериментальні дані;

    оцінка повноти розв’язку поставленої задачі;

    оцінка достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами;

    наукова та практична цінність виконаної роботи.

    Реферат — це науково-технічний документ, який містить вичерпну систематизовану інформацію за вибраною темою (приблизно насторінках формату А4), передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури та самостійно проведеного дослідження.

    Реферат необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України. Необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій.

    перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності);

    суть реферату (основна частина);

    список використаних джерел (перелік посилань);

    додатки (за необхідності).

    Вимоги до змістуструктурних частин

    Титульний аркуш є першою сторінкою реферату, який містить:

    найменування організації, де виконана робота;

    прізвище, ім’я, по батькові автора та його статус;

    науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові передбачуваного наукового керівника;

    Зміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) суті роботи; висновки; рекомендації (за необхідності); список використаних джерел; назви додатків і номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу.

    Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів

    Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше — їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

    Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа — їх детальну розшифровку.

    Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі розкривають сутність і стан наукової задачі та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності.

    Обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України шляхом аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями наукової задачі.

    Коротко викладають зв’язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами, програмами.

    Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

    Об’єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення.

    Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

    Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження.

    Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої у роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

    Також подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих автором, випускником, особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

    У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а у роботі, що має прикладне значення, — відомості про практичне застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

    Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.

    Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

    Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значимість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

    У вступі треба коротко відобразити оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми, обґрунтування вибраної теми та необхідності проведення досліджень, відмічаючи:

    практично розв’язані задачі;

    прогалини знань, що існують у даній галузі;

    провідних вчених і фахівців даної галузі; актуальність та новизну теми;

    взаємозв’язок з іншими роботами.

    Необхідно також дати коротку характеристику розділів реферату.

    Суть роботи вміщують після вступу, починаючи з нової сторінки. Суть роботи — це викладання відомостей про предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об’єкта, принципів дії об’єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють новизні у ній, а також питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, екології. Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожний розділ починають із нової сторінки.

    У розділах основної частини подають:

    огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

    виклад загальної методики і основних методів досліджень;

    експериментальну частину і методику досліджень;

    відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

    аналіз і узагальнення результатів досліджень.

    В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

    У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних — принципи дії та характеристики розробленого програмно-модельного комплексу, оцінки похибок вимірювань.

    Далі, у наступних розділах, з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

    Розділи можна поділяти на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Повні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.

    Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи.

    У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

    Текст висновків можна поділяти на пункти.

    Рекомендації вміщують, якщо це потрібно, після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях визначають подальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження. Текст рекомендацій можна поділяти на пункти.

    Список використаних джерел

    Список використаної літератури, який починають з нової сторінки, завершує основну частину. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після рекомендацій, якщо вони є. Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання). Список використаної літератури складають із джерел у тому порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті (найбільш зручний для користування). Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1–84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления» [2], ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» [3], ГОСТ 7.12‑93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила» [4].

    Додаток необхідно починати з нової сторінки. У додатках вміщують матеріал, який:

    є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;

    не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

    може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.

    У додаток, за необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:

    проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;

    таблиці додаткових цифрових даних;

    протоколи і акти випробувань, впровадження;

    опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;

    інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп’ютерах створених методів;

    текст розроблених програм;

    ілюстрації допоміжного характеру;

    додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.

    ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ

    Наукова робота може бути рукописною, надрукованою машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297×420 мм). За машинописного способу виконання роботу друкують через два інтервали; за комп’ютерного — через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

    Бажано використовувати шрифти текстового редактора Word розміру 14.

    Під час виконання роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи. Окремі слова, формули, знаки, які вписують чорнилом, тушшю, пастою у надрукований текст мають бути чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного тексту. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

    Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів берегів:

    верхній, лівий і нижній — не менше 20 мм,

    правий — не менше 10 мм.

    Розмір шрифту — не менше 12 (стандарт — 14).

    Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.

    Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути:

    за машинописного способу — не менше, ніж три інтервали;

    за комп’ютерним набором — не менше, ніж два рядки.

    Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

    Допускається включення до роботи сторінок, виконаних методом репрографії.

    Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, у додатках.

    Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

    Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

    Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

    Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів

    Перелік повинен розташовуватись двома колонками. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення і терміни, праворуч — їх детальну розшифровку.

    Нумерація сторінок роботи

    Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка роботи) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.

    Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1 ВСТУП» або «Розділ 6 ВИСНОВКИ».

    Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

    Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладення суті роботи, їх позначають арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою; після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу. Номер пункту складають із номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1, 1.1.2 і т. д. Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т. д. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

    Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи — дефіс (-) це, так званий, перший рівень деталізації. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

    В організації є:

    Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

    Примітка.Тут можна подати необхідні пояснення.

    Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. У такому разі після слова «Примітка» ставлять двокрапку і у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

    1. Текст першої примітки.

    2. Текст другої примітки.

    Загальні правила цитування та посилання на різні елементи

    Текст роботи може включати:

    посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними;

    посилання, переказані власними словами автора реферату (без лапок), але проіндексовані також, з точною вказівкою джерела.

    Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст замінюється трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладанні думок автора і давати відповідні посилання на джерело. Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «. у працях [1-3] . ». Якщо використовують відомості, матеріали з джерел із великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання у роботі. Рекомендується в основному тексті давати посилання на особисті наукові праці (якщо вони є). При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: «. у розділі 3 . », «. дивись 2.3 . », «. відповідно до 1.2.3 . » . Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: «. за формулою (2.1) . ». За необхідності посилання на ілюстрації роботи вказують порядковий номер ілюстрації, наприклад: «. на рис. 1.2 . » або зворот типу : «. як це показано на рис. 1.2». На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть повністю наприклад: «. у таблиці 1.2 . ». При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «. див. таблицю 1.3 . » чи «. див. рисунок 1.2 . ».

    Розміщення та оформлення ілюстрацій

    Ілюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Рисунок або схему, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку. Листи більшого формату розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті. Рисунки, графіки, схеми, блок-схеми, діаграми, розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы программной документации» [5]. Ілюстрації нумерують арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складають з номера розділу та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених крапкою. Наприклад: «. Рисунок 1.2 . » — другий рисунок першого розділу. Назва ілюстрації може бути під нею, після слова «Рисунок» та номера, наприклад: «Рисунок 3.2 — Схема передачі інформації».

    Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

    Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиці, яку слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою). З нового рядка пишуть слово «Таблиця» з великої літери, після чого вказують порядковий номер. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: «Таблиця 1.2» — друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами. Таблиця може мати заголовок, який друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею після її номера. Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці. Таблицю з великою кількістю рядків необхідно переносити на наступну сторінку. При поділі таблиці на частини допускається її головку (заголовки стовпців) або бокових (заголовки рядків) заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця 1.2» та її назву вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці 1.2» із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині. Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом «Те ж», а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то у ньому ставлять прочерк. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.

    Написання формул та рівнянь

    Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у рефераті (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають із номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний. нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться у середині групи формул і звернене у сторону номера. Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому після формул і у тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

    Для продолжения скачивания необходимо собрать картинку:

    Источник: http://studfiles.net/preview//

    Правила написання реферату по госту: зразок

    За роки свого навчання студенти виконують дослідні роботи різного рівня: курсові, дипломні роботи, реферати. Найбільш простим видом за своєю формою і обсягом є останній. Роботі над рефератом часто не приділяється належної уваги. Відбувається це через те, що за своїм обсягом і рівнем він значно поступається дипломної і курсової робіт. Проте, реферат являє собою самостійне, хоч і невелике, дослідження. Отже, які правила написання реферату? Що потрібно знати, виконуючи це дослідження?

    Що таке реферат?

    Для початку звернемося до етимології. Тут є кілька варіантів перекладу з різних мов. C латинського корінь слова «fere» перекладається як «наближено». У поєднанні з приставкою «re», що означає, що повторюється, возобновляющееся дію, реферат являє собою узагальнене, кілька приблизне виклад якого-небудь праці. В якості останнього може бути наукова стаття, одна книга або кілька джерел з певної тематики.

    У перекладі з німецького «referieren» означає доповідь або повідомлення. Реферат має на меті познайомити з результатами наукової роботи, нового напряму або відкриття в якій-небудь області знання.

    Виходячи з застосовності в процесі навчання у вузі, найбільш підходящим буде таке значення, як доповідь на задану тему, включающію узагальнюючу роботу з декількома джерелами. При виконанні цього виду дослідження розвиваються три навички:

    • робота з літературою;
    • аналіз відібраного матеріалу;
    • висловлення власної думки з обраної теми.

    Вид наукового дослідження

    В процесі роботи над рефератом студент проводить хоч і невелике, але дослідження. Оскільки тут відбувається розгляд різних думок, джерел, знайомство з різними точками зору на те чи інше питання. Таким чином, студент, порівнюючи і узагальнюючи матеріал, отримує новий результат і, що важливо, цінний дослідний досвід.

    Для проведення такого дослідження і оформлення його у відповідному виді необхідно знати правила написання реферату. Тут може бути кілька варіантів.

    1. Методичні вказівки, які можна взяти на кафедрі, яка викладає досліджувану дисципліну.
    2. Якщо таких немає, можливий другий варіант — використовувати встановлені ГОСТом правила для написання робіт такого виду. В останньому міститься вичерпна інформація по оформленню.

    Правила написання реферату по ГОСТу

    Розглянемо основні вимоги, що пред`являються до подібних робіт. Вони містяться в стандарті, що встановлює структуру реферату та основні правила його оформлення, — ГОСТ 7.. Тут зібрані відомості про те, як повинен виглядати звіт, який виступає результатом науково-дослідницької роботи.

    Крім цього стандарту використовується ще один — ГОСТ 7.1-2003, який встановлює загальні вимоги до оформлення бібліографічного опису. Тут містяться основні правила складання бібліографічного запису. Розглянемо докладніше правила написання реферату.

    Загальні вимоги

    Вони стосуються обсягу і структури реферату. Перший повинен становити не більше тридцяти сторінок друкованого тексту і виконуватися на папері відповідного формату. Для реферату підходить А4. Текст друкується тільки на одній зі сторін аркуша.

    Структура реферату також створюється за правилами. Вона повинна включати ряд елементів. Починається з введення, далі йде основна частина роботи. Її розбивають на окремі розділи, які повинні бути озаглавлені. Логічним завершенням реферату є висновок. І останній лист — це список літератури, використаної автором при написанні роботи. Іноді після нього розташовують додатки.

    Технічні вимоги до оформлення

    Вони містяться в методичних вказівках і в Гості і, як правило, збігаються. Технічні моменти стосуються наступного:

    1. Шрифту, яким виконана робота. Як правило, це Times New Roman. Його кегль не більше 14, але іноді допускається і 12.
    2. міжрядкового інтервалу реферату. Він, як правило, полуторний.
    3. Розмірів відступів від краю з лівого боку — не менше 30 міліметрів, всі інші — 20.
    4. Формату тексту, вирівняного по ширині.
    5. Нового рядка — вона виставляється по всьому документу однаково і становить від 1 до 1,25 міліметрів.
    6. Частин реферату, які вказуються в змісті або змісті. Вони повинні починатися з нової сторінки, виділятися жирним шрифтом або великими літерами того ж розміру і розташовуватися по центру. В кінці заголовка ні в якому разі не ставляться крапки і не допускаються переноси слів. Текст повинен слідувати через два інтервали після назви.
    7. Нумерації сторінки — повинна виконуватися арабськими цифрами і розташовуватися у верхньому правому куті. Починається вона з листа, на якому знаходиться перший структурний елемент реферату (введення). Попередні дві сторінки: титул і зміст (план, зміст) не нумеруються, але неодмінно вважаються.

    Це основні правила написання реферату, але є ще ряд різних тонкощів, пов`язаних змістовним аспектом.

    Про що пишуть у введенні?

    Тут потрібно дотримуватися певної структури, яка включає:

    • значимість і актуальність обраної теми реферату;
    • мета і завдання проведеного дослідження;
    • невеликий огляд проаналізованої в роботі літератури;
    • структуру реферату.

    Крім наведених пунктів, керівник може включити і інші. Незважаючи на те, що з цієї частини починається реферат, робота над нею повинна проводитися в кінці дослідження, оскільки тут містяться відомості, які мають узагальнюючий характер.

    Зміст: основні вимоги

    Тут теж є ряд тонкощів, які супроводжують такий вид дослідження, як реферат. Правила написання та оформлення головним завданням студента тут ставлять розкриття теми дослідження. Ця робота проводиться в основній частині реферату, яка, як правило, включає три розділи або глави.

    У першому розглядаються теоретичні основи досліджуваного явища або процесу. Наводяться основні поняття і аналізуються їх визначення. Також тут можна розглядати історію розвитку досліджуваного об`єкта.

    Другий розділ присвячений аналітичній роботі. Тут можна наводити статистику, графіки, що відображають динаміку процесів, і іншу подібну інформацію.

    У третьому розділі наводяться пропозиції щодо поліпшення стану досліджуваного об`єкта. Намічаються можливі перспективи його розвитку.

    Закінчується реферат висновком. Тут робляться висновки на основі всього того, що було досліджено в роботі. Структура цього елемента реферату повинна бути в логічному єдності з введенням і основною частиною. Іншими словами, ті завдання, які ставилися у введенні і розглядалися у відповідних розділах, повинні бути дозволені і обгрунтовані в ув`язненні. Структурно воно починається з загального висновку відповідно до мети реферату, і далі наводяться висновки щодо кожної задачі, поставленою на початку роботи.

    Останнім елементом є список використаної літератури. Тут важливо правильно скласти і відобразити відповідно до ГОСТу бібліографічні описи джерел. Нумерація їх в списку повинна відповідати їх номерами або посиланнями по тексту роботи. Порядок розташування може бути як за алфавітом, так і в міру згадки тієї чи іншої роботи в тексті реферату. Тут важливо пам`ятати, що введення і висновок не повинні містити посилань і цитат.

    приклад оформлення

    Перефразовуючи відоме прислів`я, відзначимо, що краще раз побачити як повинен виглядати реферат, ніж багато читати про це. Іноді не зовсім зрозумілі правила написання реферату. Зразок допоможе остаточно прояснити ситуацію. Відразу відзначимо, що змістовно ця робота буде залежати від обраної студентом тематики.

    Як відомо, будь-яка робота починається з титульного аркуша. Він містить відомості про автора роботи і керівника, обраною темою дослідження, а також місце і рік її написання. Всі ці дані також включені в правила написання реферату.

    Титульний лист, приклад оформлення якого наведено нижче, включає всі основні дані. Разом з тим, слід пам`ятати, що той чи інший ВНЗ може встановлювати додаткові умови. Для того щоб отримати позитивну оцінку за реферат, потрібно неодмінно ознайомитися з ними або використовувати типовий титул. Все, що стосується техніки оформлення, демонструють правила написання реферату.

    приклад

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ

    Російський педагогічний університет

    Кафедра соціальних та політичних наук

    Тема «Правова культура студента: роль ЗМІ в її формуванні та розвитку»

    Виконав: Іванов С.І.,

    студент групи СП

    Перевірив: Петров Г.Ф.,

    Нижній Новгород 2015 р

    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ

    1.1. Поняття правової культури в науці

    1.2. Правова культура, свідомість і соціалізація молоді

    РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ СТУДЕНТСЬКОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНІЙ РОСІЇ

    2.1. Основні фактори, що впливають на формування сучасної правової культури студента

    2.2. Роль засобів масової інформації у формуванні правової культури і свідомості студента

    РОЗДІЛ 3. ПОШУК ОПТИМИЗАЦИИ ВПЛИВУ ЗМІ НА студентською аудиторією

    2.1. Вплив інтернет-технологій на характер відносин студентської аудиторії і ЗМІ

    2.2. Формування і розвиток нових моделей взаємодії студентства та ЗМІ

    Список використаних джерел

    Актуальність обраної теми дослідження обумовлена тією роллю, яку сьогодні відіграють ЗМІ у формуванні правової культури студентів. Оцінка цього впливу дозволяє виявити як позитивні, так і негативні аспекти такої взаємодії.

    Мета реферату полягає у вивченні правової культури студентів та з`ясуванні того, яку роль в її формуванні відіграють засоби масової інформації. Досягнення мети можливо при реалізації наступних завдань:

    • вивчення теоретичних основ правової культури;
    • розгляду її зв`язку з правовою свідомістю і соціалізацією;
    • вивчення ролі ЗМІ у формуванні правової культури і свідомості студента.

    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ

    1.1. Поняття правової культури в науці

    Підходи до розуміння правової культури в сучасній науці грунтуються на дослідженнях, проведених відомими вченими: теоретиками і практиками.

    РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ СТУДЕНТСЬКОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНІЙ РОСІЇ

    2.1. Основні фактори, що впливають на формування сучасної правової культури студента

    Спираючись на теоретичні фундаментальні дослідження, проведені в першому розділі, зазначимо, що серед основних факторів, що впливають на формування правової культури студентства, слід назвати засоби масової інформації. Саме ця «четверта влада» здатна надавати непомітне і постійний вплив на свідомість молоді, її прагнення, цілі та основні установки.

    РОЗДІЛ 3. ПОШУК ШЛЯХІВ ОПТИМІЗАЦІЇ ВПЛИВУ ЗМІ НА студентською аудиторією

    3.1. Вплив інтернет-технологій на характер відносин студентської аудиторії і ЗМІ

    У попередніх розділах були розглянуті і виділені основні фактори, що впливають на формування сучасної правової культури студента. Серед них були названі також і інтернет-технології. Для того щоб оцінити вплив останніх на характер відносин студентства та ЗМІ, слід звернутися до результатів досліджень, проведених .

    Отже, в рефераті було проведено дослідження правової культури студентів та з`ясовано роль засобів масової інформації в її формуванні. Встановлено, що сучасні ЗМІ не тільки впливають на свідомість студентів, але здатні формувати у них певне ставлення до тих процесів і явищ, які відбуваються в сучасному російському суспільстві.

    Список використаних джерел

    1. Султанов Р.М. Студентський рух в Росії / Р. М. Султанов // Соціально-політична енциклопедія в 3 т. — М., 2010. — Т.2. — С..

    2. Аспекти правової компетентності / Д.В.Гамбіков // Професія — журналіст: виклики XXI століття. Збірник матеріалів Міжнар. науч. конф. «Журналістика 2014». — М .: Факультет журналістики МДІМВ, 2014. — С..

    У прикладі, який приведений вище, дотримані правила написання реферату по ГОСТу. Зразок містить всі елементи, необхідні для того, щоб правильно і у відповідності зі стандартами студент міг самостійно написати дослідницьку роботу.

    Источник: http://aboutginka.ru/rizne-10/osobistist/99652-pravila-napisannja-referatu-po-gostu-zrazok.html

    Як правильно оформляти реферат

  • ×